Воїни ЗСУ на російських «виборах», або Нові витвори ворожого агітпропу
Намагаючись розколоти, дезорієнтувати та деморалізувати українців, російська пропаганда не могла оминути тему прийдешніх «виборів» у Росії. Одним із прикладів її розробки є серія агітаційних відеороликів, спрямованих на українську аудиторію, які почали поширювати з лютого 2024 року.
«Я свій вибір зробив»
Одним із перших, орієнтовно 15 лютого, в інформаційний простір вкинули постановне відео наступного змісту. Під час відступу підрозділ ЗСУ залишає на позиціях важко пораненого побратима. «Це не наш!» — каже російський військовий, подивившись на його жетон. «Уже наш. Евакуація!» — відповідає інший. До тями поранений приходить уже у шпиталі. «Спокійно, витягнемо тебе», — заспокоює його медик. «Уже прокинувся? Як себе почуваєш?» — турботливо питає медсестра. Потім персонал іде голосувати, збирається йти з ними й поранений. «А ти куди? — запитує у нього інший поранений українець. — Це не для нас. У нас немає виборів». «Я свій вибір зробив», — рішуче відповідає йому головний персонаж і рве свій український паспорт. «Так у тебе і паспорта російського нема!» — каже йому сусід. «Дадуть!» — відказує той. Хвильку поміркувавши, інший поранений кидає на підлогу й власний паспорт і також чимчикує слідом.
- Читайте також: Голосування «внє політікі» в Росії, або Навіщо авторитарним режимам вибори
У 60-секундне відео запаковано чимало пропагандистських повідомлень:
- ЗСУ відступають, а ЗС Росії успішно виконують «цілі й задачі СВО»;
- ЗСУ кидають своїх поранених, натомість росіяни поводяться з ними гуманно;
- у «фашистській» Україні виборів немає, зате в «демократичній» Росії — є;
- отримати громадянство Росії та всі відповідні переваги дуже легко, навіть якщо ти — український військовослужбовець.
«За Володимира!»
20 лютого у соцмережах з’явився ще один подібний відеоролик. Троє солдатів ЗСУ, покинутих без зв’язку в лісі, здирають із себе жовто-блакитні шеврони та, начепивши триколори, виходять назустріч російським військовим — мовляв, «трошки загубилися». Росіяни, як виявляється, «йдуть голосувати». Далі ми переносимось у бліндаж. «Паспорт!» — каже новоприбулим російський вояка, схожий як дві краплини води на бойовика «Гіві». За спиною в нього висить прапор Російської імперії з написом «З нами Бог», а на фоні тихенько грає пісня «Я русский». Простягнутий український паспорт чомусь не викликає у нього жодного подиву. Потім в урни опускаються бюлетені, після чого ми знов бачимо трійко українських військових: вони сидять на галявині коло вогнища, сміються і розповідають, що проголосували «за Володимира». Після цього один із них кидає свій український паспорт у вогонь. Глядачеві так і не вдається з’ясувати, чи то воїни ЗСУ видавали себе за росіян, чи то перейшли на їхній бік. Проте пропагандистські тези зчитуються дуже легко:
- командування «кидає» українських солдатів напризволяще;
- перейшовши на бік ворога, український солдат опиниться не в полоні, а у «дружньому колективі» ЗС Росії;
- «русскій мір» інклюзивний: влитися до нього може будь-який українець;
- звичайні українці «симпатизують» Путіну та не вважають Росію ворогом — на відміну від «неофашистів», які змушують їх воювати.
«Тепер у тебе буде вибір»
5 березня в соціальних мережах з’явився наступний «креатив» подібного змісту. Цього разу дія починається в українському бліндажі: військових підіймають по тривозі («Відходимо!»), наказують брати лише найнеобхідніше і кудись везуть. Останнім до вантажівки підбігає молодий солдат, який несе на руках собаку з перебинтованими лапами. «Я ж сказав — найнеобхідніше!» — кричить на нього командир і б’є хлопця ногою в обличчя. Хлопець із собакою повертаються у порожній бліндаж і там їх знаходять російські солдати. «Чому не пішов?» — питає росіянин. «Я не мав вибору», — відповідає той, чухаючи чотирилапого друга за вушком. «Тепер у тебе буде вибір», — каже росіянин і чіпляє на стіну бліндажа агітку з переліком кандидатів на президентських «виборах» у Росії.
Цей витвір російського агітпропу розвиває ті самі твердження, що й попередні:
- ЗСУ відступають і втікають;
- українські командири жорстокі до своїх підлеглих;
- український солдат перебуває в безвихідному становищі і його єдиний порятунок — здатися в полон або перейти на бік ЗС Росії;
- nbsp; для українців прихід російських військових — це не окупація, а звільнення в усіх сенсах.
Розмивання меж
Попри слабку режисуру, якість цих відеороликів дає зрозуміти, що йдеться не про спонтанну «народну творчість», а про цілеспрямовану інформаційну кампанію. Це підтверджують і зусилля, які російська пропаганда витратила в надії, що ці ролики стануть вірусними. Наприклад, друге відео 20 лютого опублікував російський телеграм-канал «Выборный» — і того ж дня його підхопила сітка зі щонайменше 15 телеграм-каналів. Також відео поширювали російські медіа (зокрема орієнтовані на аудиторію на тимчасово окупованих територіях України), різні акаунти в соцмережі «ВКонтакте», на платформі X (твітер), а також на ютубі.
Швидше за все, найближчим часом ми побачимо продовження цього «серіалу», а також посилення відповідних інформаційних атак іншими засобами. Але з якою метою?
По-перше, Москва прагне імплантувати тему своїх «виборів» у наше інформаційне поле, тобто перетворити її у свідомості українців із зовнішньої події на внутрішню. Цільова аудиторія — не лише українські військові безпосередньо на лінії бойового зіткнення, але й усі, хто перебуває на окупованих і прифронтових територіях. Поширюючи подібний контент, пропаганда прагне розмити в їхній свідомості межу між своїми та чужими, між Україною і Росією.
По-друге, ворожа пропаганда в такий спосіб заохочує різноманітні транзитні практики: від переходу воїнів ЗСУ на бік ЗС Росії до отримання російського громадянства цивільним населенням. Звідси — візуальний і сюжетний акцент на знищенні українських паспортів. Відмова від української ідентичності, громадянства, здача в полон, порушення присяги — все це подається як акт звільнення, порятунок із безвихідного становища. Призвідцями останнього, звісно ж, призначені «фашисти» в особі військово-політичного керівництва України, тим часом «звичайним людям» Москва обіцяє теплий прийом і легку інтеграцію до «русского міра».
По-третє, Москва вже розгорнула кампанію з дискредитації української влади, котра своєю чергою є складовою спецоперації «Майдан-3». Одне з головних її тверджень полягає в тому, що Зеленський — узурпатор, який уже навесні 2024 року втратить легітимність і використовуватиме війну для пролонгування свого правління. Звичайно, це лише безпідставна спекуляція. Проте ворог усе одно спробує нав’язати нам хибне протиставлення «демократичної» Росії, котра запрошує до голосування навіть українців, і «режиму Зеленського», який позбавив власний народ права вибору.
По-четверте, участь у російських «виборах» підноситься як акт ініціації, входження до політичного простору Росії. Як відомо, Москва проводитиме голосування й на окупованих територіях України, використовуючи цей ритуал для їхньої інтеграції. Попри те, що в описаних вище відео цивільне населення не фігурує взагалі, жителі окупованих районів є одним із головних адресатів цих витворів ворожого агітпропу.
Та все ж головна мета російської пропаганди більш глобальна. Для того, щоби зламати наш опір, Москва мусить за будь-яку ціну переконати українців, що для них ця війна не має екзистенційного характеру і що поразка не стане катастрофою для пересічного українця. І чим довше й успішніше Україна чинить опір, тим більш пріоритетним для російської пропаганди буде саме цей наратив.
Центр Стратегічних комунікацій при МКІП
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog’a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.
Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
Долучитись