Новий рівень терору

Критична та енергетична інфраструктура Харківщини, що перебуває під постійними ударами, лише доводить правильність першої тези. Створення гуманітарного колапсу – ось мета цих атак. Це не підготовка до наземних операцій. І тому це просто терор.

Після перших застосувань КАБів по Харкову та Сумщині я казав, що ми в точці зміни рівня воєнної агресії. Маріупольський досвід знову повертається. На жаль, тепер в ширину лінії фронту.

Як з цим бути?

По-перше, потрібні рішення щодо ППО. Президент вже сказав про розробку, будемо вірити та сподіватись. Але допоки російські літаки можуть наближатись на 50-60 км до лінії фронту, будуть КАБи. Факт.

По-друге, готуватись. Вже. До масових та великих евакуацій хоча б тимчасових. На теплий період. Зробити врешті-решт за понад два роки аудит місць розселення. Не лише «на тобі боже, що мені не гоже». Мобілізація по суті має бути й тут. До того бюджети прикордонних громад мають місцями примусово піти на облаштування місць тимчасової евакуації. Тут не до еківоків.

По-третє, має бути помста за кожен удар. Приліт по Харкову? Удар по Ростову. Захід з Білорусі – як там Гомель та чому спить? Але тут є ще одне важливе.

Ми повністю перейшли на атаки на території ворога. Це добре, але в Бердянську, Маріуполі, Приморську немає прильотів по ворогу. Кількість місць зберігання боєприпасів зростає щотижня. Давайте бити по тилах там, де треба.

І не треба недооцінювати мотиваційний ефект. Бо бавовна в Ростові це чудово, але бавовна в Маріуполі – це просто неймовірно. Вона дає результат, вибух інформації та мотивацію рухатись вперед. Мститися треба росіянам не лише на території росії. Повірте.

Тому легко не буде, пробачте за правду. Рівень терору росії буде зростати по експоненті. Та поки ми не можемо відповідати на рівних, маємо готувати свої відповіді. Те, в чому ми точно кращі.