Голосування у Словаччині демонструє необхідність дій НАТО у боротьбі з російською дезінформацією
Проросійська партія SMER-SD (Курс – Соціальна демократія) в Словаччині отримала майже 23% голосів на парламентських виборах 30 вересня, що відображає зміни в країні. ЇЇ дружній до Кремля прем’єр-популіст Роберт Фіцо використовує путінську риторику, аби спотворити факти про Україну, і запропонував припинити військову допомогу Києву.
Наприклад, 20 січня він заявив, що Україна не є суверенною державою, оскільки нею керують США, і що їй доведеться поступитися територіями Кремлю.
Словаччина представляє особливий інтерес, оскільки тут немає традиційних російських пропагандистських ресурсів, таких як Sputnik чи RT, як могли б мовити національною мовою. (Хоча у Sputnik є видання чеською, і ці мови взаємозрозумілі).
«Проникнення прокремлівських пропагандистських наративів у словацький інформаційний простір відбувається з 2014 року», — говориться у доповіді Варшавського інституту.
Саме тоді «посилився акцент на брехливих розповідях про можливі утиски російської меншості в Україні, західний політичний та соціальний занепад або про нібито сильний вплив радикально правих в українському суспільстві та політиці», говориться у повідомленні.
Дослідження показало, що Кремль використовує низку ресурсів, у тому числі амбасади, шпигунів і місцевих колабораціоністів, а також соціальні мережі для досягнення своїх цілей і поширення пропаганди в Словаччині.
Ключові наративи містять зображення Росії як жертви, захисниці традиційних цінностей та природного слов’янського союзника, зловживаючи при цьому історичними паралелями для посилення позитивних настроїв. Історія також переписується, аби представити Москву у позитивному світлі і відволікти увагу від її військових злочинів в Україні.
Критика відволікається за рахунок навішування на опонентів ярлика русофобів. Цю точку зору пропагандують такі фігури, як словацький депутат Європарламенту Мілан Урік, голова ультраправої партії «Республіка». Схожа тактика використовували в Німеччині у 2016 році, коли «Справа Лізи» — вигадана історія про зґвалтування дівчини іммігрантами – була поширена російськими пропагандистськими каналами з метою відволікти увагу від російських військових злочинів в Алеппо.
За кілька днів до повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року міністр оборони Ярослав Надь заявив, що деякі словацькі медіа-ресурси напряму фінансуються Москвою. З початком війни уряд Словаччини швидко заблокував проросійські онлайн-канали, оскільки вважалося, що вони поширюють контент, що шкодить інтересам держави. Загроза була підкреслена, коли співробітника сайту «Головні справи» піймали на отриманні грошей від офіцера російської розвідки в обмін на публікацію проросійських матеріалів.
У заяві, оприлюдненій перед виборами 2023 року, Сергій Наришкін, голова російської зовнішньої розвідки, звинуватив Вашингтон у втручанні в словацьку політику з метою підтримки прогресивних кандидатів. Міністерство іноземних справ в Братиславі викликало представника російської амбасади і закликало Москву «припинити дезінформаційну діяльність, спрямовану на Словаччину».
За тиждень після оголошення результатів виборів Мирослав Влаховський, міністр іноземних справ, котрий залишав посаду, заявив, що Кремль має добре розвинену мережу впливових осіб у Словаччині і намагається змінити громадську думку напередодні виборів.
Колишній міністр оборони Словаччини Ярослав Надь підлив масла у вогонь, заявивши, що втручання Росії містило ферми тролів, таємне фінансування муніципалітетів по всій Словаччині і «значну участь російських спецслужб».
Опитування, проведене GLOBSEC, свідчить, що дезінформація Москви поширюється. Тільки 40% словаків вважають, що Росія несе відповідальність за вторгнення в Україну, у порівнянні з 51% усього на рік раніше.
Словаччина – не поодинокий приклад. У 2023 році Росія також намагалася вплинути на передвиборні перегони у Польщі, Аргентині, Чехії, Сербії та Нідерландах. Цей рік буде особливо напруженим: вибори проходитимуть у США, Німеччині, Великій Британії, Молдові, Австрії та Європейському парламенті.
НАТО постійно відстежує та аналізує інформацію, що стосується його членів, включаючи відстежування і аналіз джерел дезінформації. Альянс також активно взаємодіє з громадськістю задля протидії дезінформації.
Аби зробити ці зусилля ефективнішими, Альянс має виділити більше ресурсів на технологічну інфраструктуру для виявлення і запобігання російських (та інших) кампаній. Співробітництво між країнами-членами НАТО і країнами, які не є членами Альянсу, має бути посилено, аби полегшити моніторинг і, в кінцевому рахунку, розроблення загальних засобів реагування, коли вони потрібні.
Якщо держави-члени НАТО не зможуть визнати загрозу і вжити відповідних заходів, ця небезпечна тенденція послабить підтримку України в Європі і дозволить процвітати кампаніям агресора з викривлення інформації.