"Хотів, щоб війна припинилася в цьому поколінні". Фанат "Таврії" Святослав Алексапольський мріяв вигнати ворога з Криму і загинув, рятуючи пораненого бійця

Загинув під час контрнаступу на півдні України 29 серпня 2022 року. Намагався врятувати життя іншому бійцю й отримав не сумісні з життям осколкові поранення від касетного снаряда.

Окрім футболу і "Таврії", в його житті було багато спорту. Займався бразильським джиу-джитсу, мав синій пояс і мріяв отримати чорний. Любив шахи, займався пішим туризмом, паркуром, різними бойовими мистецтвами, стрибав з парашутом і бігав.

Розповідаємо, як жив, кохав, воював і про що мріяв Герой України.

"Навіть на забивони міг прийти після роботи у сорочці"

Алексапольський народився у Криму – в місті Саки. Навчався в українських класах кримських шкіл та школі-інтернаті для обдарованих дітей, де предмети викладалися англійською мовою. У випуску "Бомбардира" про оборону Миколаєва розповів, що є корінним кримчанином.

"По татовій лінії 10 поколінь моєї родини мешкало в Севастополі. Мої предки — понтійські греки, які оселилися на півострові ще до появи там якихось росіян", — розповів Свят Роману Бебеху у липні минулого року.

Святослав з дитинства полюбив футбол – на стадіон "Локомотив" у Сімферополі почав ходити з 2005 року. А свій перший бойовий виїзд пробив до Маріуполя.

"Син захоплювався футболом. На щастя, не тільки ним. А я з повагою ставилася до його захоплень та молилася, щоб не було ніяких травм. Те, що Святослав став ультрас, я взнала, коли він з товаришами почав їздити на виїзні матчі "Таврії" в інші міста України. І пам’ятаю, з якою гордістю він приніс шалик сімферопольської команди додому.

Після його розповідей про поїздки завжди просила пам’ятати, щоб він з хлопцями не наражалися на небезпеку. І завжди він розповідав мені, що тільки це вони і роблять на виїздах", — розповідає мама Свята Людмила.

Наречена Святослава Анна – також фанатка "Таврії". Їхня спільна історія почалася з любові до футболу.

"Пам’ятаю, як він на домашній грі проходив повз і привітався. На футболі досить часто чула його ім‘я. Бачила, що завжди посміхався і жартував. Жив у центрі Сімферополя та знав, здавалось, півміста. Дуже комунікабельний, мудрий та розумний. Часто до нього звертались по пораду та підтримку.

Запам‘ятались його незвичне для Криму ім‘я та гарна фізична форма. Грати у футбол любив більше, ніж дивитись. Часто збирались пограти з хлопцями ще у Криму, а пізніше у Львові та Києві.

Ніколи не гнався за кількістю виїздів та модою. Свят один із тих хлопців, які стояли у перших рядах, але не для фото, а дійсно був за будь-який двіж та часто допомагав слабшим за нього товаришам. Активний учасник вуличних та "лісових" протистоянь. Мені розповідали, що навіть на забивони міг прийти після роботи у сорочці".

Святослав застав найкуражніші часи кримського руху навколо футболу. Тільки прочитайте історію, як кримські фанати давали бій незваним гостям.

"Якось влітку на вокзалі Сімферополя зібралися з нашими хлопцями зустрічати потяги з радикальними ліво-ліберальними "друзями" з інших міст, зокрема з Москви та чогось на кшталт Воронежа. Вони тоді з’їжджалися на свої лівацькі табори на морях, які організовували наші місцеві ліваки.

Я був зі Святом, коли побачили наших "друзів" і вирішили привітати їх "хлібом з сіллю" прямо на головному пероні. Свят активно на досвіді "годував друзів". Ми теж намагалися не відставати за старшаками, а переконавшись, що "друзі гарненько наїлися", почали згортати вудки, — розповідає ультрас "Таврії" Олексій. — Свят завжди виділявся з нашої рушійної маси своїми знаннями.

Цікаво було послухати, як він проходив службу в кримському підрозділі "Лаванда". Розповідав, як їх навчали та тренували, зокрема різної стрільби, рукопашного та ножового боїв, психології. Як вони конвоювали стрьомних і небезпечних зеків, як бували на навчаннях з колегами з інших країн. Зокрема, як він потоваришував з якимось потужним французом, який розповідав йому багато крутого та корисного.

Ми часто тусили у центрі Сімфера — дуже багато кіл намотували, ніколи не бухаючи. Просто спілкувалися на різні теми, патрулювали, як самі жартували (але так воно і було). Свят був дуже простим і надійним хлопцем, легким на підйом, ніколи не давав задню. На секторі я вважав за краще завжди стояти поруч з такими хлопцями, поруч зі Святом, у перших рядах. Футбол він любив і не пропускав".

"Свят тренував молодняк – показував по 100 разів кожен прийом, якщо у когось не виходило"

Алексапольський також допомагав молодіжним фірмам Сімферополя, постійно брав участь у тренуваннях молодого колективу ультрас "Young boys". А коли було потрібно, то міг надати першу медичну допомогу.

"Свят тренував нас (молодняк), однаково до всіх ставився і показував по 100 разів кожен прийом, якщо у когось не виходило. Він виводив нас на забивон з одеситами ("жидами") у 2013 році (на виїзді з Криму). Відкачував, коли мене вирубили. Медик вже тоді був хороший", – згадує фанат "Таврії" Олег.

Святослав обожнював тренування, спорт та займався різними його видами. Але найкращим поєднанням вважав тайський бокс і бразильське джиу-джитсу.

"Знайомство переросло в дружбу, коли ми почали займатися разом бойовими єдиноборствами — тайським боксом, — розповідає друг Антон. — Свят у плані спорту показував хороші результати, тренування не пропускав, намагався брати участь у змаганнях. Після виснажливих тренувань ми з хлопцями з нашого кола ходили в сауну раз на тиждень. Там пили трав’яний чай з медом та спілкувалися на теми спорту, футболу, політики. Це переросло у таку маленьку традицію.

Свят був не за роками мудрою людиною. Часто звертався до нього по пораду. Якось у мене стався конфлікт із місцевими гопниками. Я був після травми (перелом ноги) і ледве ходив. Справа була ввечері — і потрібна була термінова допомога. Я зателефонував Святу, він відразу відгукнувся і буквально через півгодини приїхав до мене на допомогу. У цьому конфлікті ми вийшли переможцями. Правда Святу розсікли брову ударом пляшки, але на це він не звернув уваги. Він прожив яскраве життя, і залишиться в моїй пам’яті як вірний та мудрий друг".

"В Сімферополі завжди брав активну участь у проукраїнських мітингах"

А тоді прийшов 2014 рік – Революція Гідності, анексія Криму та окупація Донбасу. Святослав брав участь у проукраїнських акціях та захищав мирних мітингувальників від тітушок у Криму.

"Зі Святом відвідували на той час усі проукраїнські мітинги, зустрічалися з режисером Олегом Сенцовим, домовлялися як охоронятимемо мирні мітинги від проросійських бойовиків.

Нас запросили на мітинг на підтримку України біля пам’ятника Тарасу Шевченку. Свят (раніше служив на контракті в спецназі "Антитерор") побачив знайомих співробітників, які знімали людей, які прийшли на мітинг, і сказав, що треба йти.

Свят завжди брав активну участь у проукраїнських мітингах, він був твердий у своїх переконаннях. Ми поїхали до зали, де тренувалися наші сімферопольські фанати, хотіли поспілкуватися про спільні дії у такий складний час. Потім дізналися, що Сімферополем розклеюють листівки з нашими даними і пишуть, що ми євровандали. Організаторів мітингів та наших хлопців почали викрадати: мішок на голову, відвозили, залякували. Збиратися стало дуже небезпечно.

Напередодні окупації був ще мітинг біля пам’ятника Леніну "Молитва за Україну". Планували знести пам’ятник, але кримські татари тоді підтримали своїх спікерів, які просили "не провокувати" та вирішили дати владі 7 днів на знесення. Були й 26.02 під Верховною радою Криму, де разом з татарами стояли проти проросійських сил. Заздалегідь зателефонували, зустрілися своєю компанією, хтось приніс прапор УПА", — пригадує один з кримських друзів Свята.

Російська ФСБ оголосила Алексапольського терористом, а фото крутили на моніторах тролейбусів Сімферополя та розвішували по місту. Заради безпеки він вивіз родину до Львова.

"Наше безтурботне життя змінила загроза, а потім й окупація рідного півострова. З початком революційних подій у Києві Святослав з друзями збирався поїхати на Майдан, але їх не випускали з вокзалу. Хтось встиг поїхати до столиці, а ми ходили на мітинги та акції протестів у Сімферополі. Почались переслідування тих, хто був проти окупації Криму чужою країною. Нас всіх розкидало по материку, а прихисток надавали ультрас всієї України.

Спілкувались у чатах, вирішували, що можемо робити, зайнялись волонтерством, багато хлопців взяли до рук зброю та відправились боронити Схід. Свят також вступив до лав "Азову", але коли хлопців вивели з зони бойових дій на довгий час, то повернувся до Львова.

Працював у кузні, займався джиу-джитсу та активно долучався до діяльності Екокорпусу: їздив на рейди по пересувних звіринцях, цирках, захищав і допомагав тваринам. Продовжував рятувати тварин і в зонах бойових дій на Сході та Півдні", — розповідає Анна.

"Легко перемикався з футбольної тематики до цитування біографій древніх греків з Плутарха чи крилатих фраз маршалів Наполеона"

Святослав і Анна стали парою саме у Львові. У січні 2017 року дівчина була там проїздом, а Свят взяв вихідний, щоб показати землячці місто.

"По дорозі на вокзал обмінювались улюбленими іменами і хто як назвав би дітей. В один голос вимовили "Аліса" та з подивом переглянулись, засміялись. З того самого дня в нас не було більше жодного дня без спілкування. За будь-яких обставин, навіть із зони АТО/ООС, намагався привітатись.

Пам’ятаю, як перелякалась, коли одного разу погано чула його з бліндажа і Свят кудись виліз, щоб зловити зв’язок. Тоді ж я почула як почався обстріл. Ми ніколи не лягали спати у сварці та не побажавши приємних снів — це була свята домовленість. В нас не існувало проблем, сприймали все як пригоду, нове завдання, з яким впораємось разом.

Одним із перших наших побачень була подорож у Клевань до тунелю кохання. Там Свят за допомогою ножа, який постійно носив з собою, зробив щось схоже на міст і ми перейшли через болото. Святослав володів азами та різними секретами виживання, багато знав про ножі, як зброю, про метали з яких їх виготовляють, вмів їх кидати. Ніж Свята його улюбленого зеленого кольору я залишила собі. І обов`язково прочитаю книгу, яку знайшла вдома "Спортивний ножовий бій. Основи".

Святослав і Анна не забували про футбол — їздили на матчі рідної "Таврії" та ігри збірної України.

"Ми завжди багато гуляли пішки та подорожували. Найчастіше це був маршрут "Київ-Львів" в гості до мами Святослава. Бували на різних концертах та фестивалях: Бандерштат з палаткою, Atlas Weekend. Свят любив слухати групу Scorpions та дуже хотів побувати на їхньому концерті.

В Карпатах показав мені одне зі своїх улюблених місць — гору Ільзу, де з дитинства проводив літні канікули у таборі. Встигли побувати разом і за кордоном: в Угорщині, Австрії, Італії. Вражало, що про будь-яку пам`ятку він міг багато чого розповісти. Йому подобалось як я вміла по-дитячому щиро дивуватись.

Восени 2021 року літали у гості до брата Святослава в Чорногорію: мандрували автівкою, катались на яхті. Олексій відвіз нас в Дубровнік (Хорватія) і показав, де відбувалися зйомки улюбленої "Гри престолів". Після повернення Свят навіть почав вивчати мову програмування Python. Старший брат програміст подарував книгу та давав поради. Раніше він самостійно пройшов курси з програмування, а з літа 2021 працював на проєкті Under Armour. Святослав планував у майбутньому потрапити до кібервійськ".

Алексапольський завжди мріяв бути воїном. Він виховувався на пригодницьких та історичних книжках про героїв, розповідях діда-підполковника та історіях бабусі про прадіда Святослава, який пройшов фінську та Другу світову війну.

"Хотів, щоб війна припинилася в цьому поколінні та не пішла далі, — розповідає брат по батькові Олексій. — Доступною мовою, якісно намагався передавати різні знання та навички з військової галузі та навчити максимальну кількість хлопців навколо себе того, чого до війни навчився сам в армії, в АТО та ООС.

Свят намагався бути кращим за себе вчорашнього, і допомагати в цьому оточуючим і охочим. Любив здивувати гарною цитатою, легко перемикався у розмові з футбольної тематики до доречного цитування біографій древніх греків з Плутарха та римлян з книг Світлонія чи крилатих фраз маршалів Наполеона Бонапарта.

Шлях воїна Свят бачив у поєднанні фізичної та духовної складових. Любив осмислювати шлях людини та воїна у житті, іноді спираючись на приклади з біографій японських воєначальників Ода Нобунаґа та Тойотомі Хідейосі в прикладах мужності. Так само любив роботи послідовників Карла Густава Юнга. Наприклад, Джозефа Кемпбелла з його книгою "Герой з тисячею облич", в якій аналізується поняття героя в різних міфологіях та роль героя в суспільстві загалом. Кожен може зазирнути в себе і зрозуміти, в чому він може бути хоч трохи героєм сьогодні".

"Святослав – великий мужній Воїн. Ми були впевнені, що він повернеться, настільки він був досвідчений"

Святослав усвідомлював і попереджав про майбутню велику війну. Готувався до цього сам і казав, що кожен повинен мати своє власне військове спорядження та зброю, щоб у разі початку не втрачати час.

З перших днів повномасштабної війни він знову став на захист країни. Мав великий бойовий досвід, тому активно проводив професійну підготовку членів добровольчих формувань, спільно з якими брав безпосередню участь у визволенні Київської області. Коли завершились бої на Київщині, зібрав групу кримчан і вирушив на допомогу друзям з Миколаєва.

Під час однієї з розвідувальних операцій танк влучив під автівку групи Святослава в районі Білої Криниці, а сам він надав екстрену допомогу пораненому командиру та вивів групу з зони ураження. Алексапольський здійснив безліч мужніх вчинків і став справжнім лідером для своїх побратимів.

"Думаю, що це хибна педагогічна думка, що когось можна виховати. Як би це було так, то у світі не було б вбивць, крадіїв та інших потвор. Всі були б чемними, усміхненими і робили б життя своє і оточуючих ще кращим. Впевнена, що все залежить від генетики і від родини. Бо тільки родина дає дитині приклад поведінки та ставлення до духовних та матеріальних цінностей і до суспільства.

За те, що Святослав став такою цілісною людиною, я вдячна своїм батькам. Змалечку ми ставилися до нього, як до особистості, дослухалися до його думки, шли на якість компроміси. Тому він був впевнений в собі, знав, що його підтримує родина, і не робив нічого поганого", — каже мама Святослава Людмила.

Святослав завжди пам’ятав про Крим та його окупацію — мріяв вигнати ворога та сепаратистів з півострова.

"Втрачати свій дім було неприємно, але жити в окупації ми не збирались. У вільних людей завжди є вибір, — говорить Анна. — Сумую тільки за природою. Дуже боляче усвідомлювати, що вже не зможемо РАЗОМ зі Святом покупатись у нашому Чорному морі біля дому, піднятись на Ай-Петрі, яку видно з мого вікна, а він там не був, поїхати на Червоні печери до водоспаду, куди він з друзями традиційно приїздив відпочивати. У снах я завжди в Криму і Свят живий.

Я вдячна долі, що опинилась у 2009 році на секторі і перебуваю в колі цих відважних хлопців, якими пишаюсь. Разом ми побували у багатьох куточках України — наша земля прекрасна. Спогади всюди зі мною гріють та розривають. Кожен з нас віддав вже багато, а хтось — все, що мав".

29 серпня Алексапольський у складі снайперської пари був у контрнаступі, рухаючись у напрямку рідного Криму. Прийняв командування на себе та очолив штурмову групу для наступу на ворожі позиції поміж сіл Новогригорівка та Любомирівка Миколаївської області. Загинув від касетного забороненого снаряду, рятуючи пораненого бійця.

"Пишаюсь та знаю, що не допомогти він не міг, бо вмів все це. Святослав — великий мужній Воїн, справжній професіонал. Ми були впевнені, що він обов’язково повернеться, настільки він був досвідчений та вправний. Не відмовляла та розуміла його. Нас єднали схожі моральні принципи і цінності та любов до України.

Моя найближча людина — в ньому було все, що тільки можна побажати. Велике щастя зустріти таку справжню і сильну людину. Дуже і постійно мені його не вистачає.

Боротьба за нашу незалежність триває, ми повинні пам`ятати, помститися і перемогти".

А ще Святослав писав вірші. Аня надіслала нам один з них. Свят написав його, коли був в АТО.

Козак не без долі

А світ не без добрих людей

Пройду наче тінь над бідою

Стрічай мене сонячний день

Бачу край степа тополі

Рядами стоять як бійці

Що битись готові для волі

Що згинуть готові в борні

Хай згину аби у запеклім бою

Хай зникну лишень не задарма

Ми бачимо приклади тих, що в строю

Із давніх давен йдуть у ватру

***

Ви можете долучитись до допомоги сім’ям загиблих героїв ультрас. Вся інформація про фонд та можливість підтримки буквально в один клік є на його сайті.